"Добре роби, добре й буде" - говорили стародавні українці. Як знали, що й сучасні такі самі!

"Добре роби, добре й буде" - говорили стародавні українці. Як знали, що й сучасні такі самі!

28 Лютого 2018,

«Везе тому, хто хоче» - колись почула я. Перший даруночок під Новий рік: я отримала листа від Містків громадської активності, де було зазначено, що перший етап відбору мною пройдено, залишалось сподіватись на приймаючу громаду з Івано-Франківська ГО «Всеукраїнське об’єднання «Українці Донбасу і Криму». Прагнення мої до співпраці з цією ГО були і є на стільки сильними, що я мала обов’язково бути у цьому місті.

Переселенці, які живуть у моєму рідному Слов’янську – це зазвичай люди, які мають надію на повернення у свої міста. Я розуміла, що люди, які вимушено покинули свій край і переїхали за 1000 км від дому – це люди, які вирішили будувати своє життя в нових для себе умовах. Для мене, мого міста, ВПО (вимушено переміщених осіб) такий досвід дуже корисний і важливий. Працюючи в бібліотеці, установі, в яку приходять всі, хто потребує інформації, допомоги чи простого людського слова, мені доводиться чути-бачити різні історії й інколи не знаєш чим людину розрадити…

ГО «Всеукраїнське об’єднання «Українці Донбасу і Криму» - це найперше три чудових жінки, які енергійно увійшли в буденне життя Івано-Франківська, інтегрувались в ньому самі, адаптовують інших ВПО, при цьому активно залучаючи місцеву громаду. «Франківчани доброзичливі»- діляться з нами досвідом (мною і моєї колегою по проекту, Коваль Іриною з Черкас)- «гостинно запрошують на всі заходи». Одразу ж в цьому переконуюсь – нас запрошено до дискусійного клубу «Свій серед чужих, чужий серед своїх», де було піднято ряд гострих питань, з якими доводиться стикатись і ВПО, і місцевим. Дискусія була гарячою, проте виявляється, що одна сторона вже вважає себе франківчанами, а інша так само ставиться до них, як до своїх співмешканців. Висновок один – розумні люди завжди можуть не просто домовлятись, а й шукати і знаходити спільні інтереси. Для себе особисто візьму у скарбничку досвідів професійність фасилітаторів, які проводили цю зустріч.

Наша приймаюча громада продовжувала занурювати нас у вир життя і діяльності своєї ГО. Маючи тісну співпрацю з «Карітасом», активною «Просвітою ім. Т.Г. Шевченка», місцевим й обласними органами влади, радіо «Дзвони», тим самим ГО «Всеукраїнське об’єднання «Українці Донбасу і Криму» закріпили себе як вагомий важель у місті.

Цікаво, коли ти сам цікавий. За 2,5 роки існування ГО ці три завзяті жіночки (не без ініціативної підтримки інших членів організації) реалізували ДЕСЯТЬ життєдіяльних проектів. Головна місія – це об’єднання громади, інтеграція і допомога людям/сім’ям/дітям зі складними життєвими обставинами. І це не лише родини ВПО. Місцеві так само часто потребують такої допомоги і їм не відмовляють. «Діти наші!» - почула я від моєї приймаючої громади, коли мова йшла чи про безкоштовні квитки до цирку/театру, чи про майстер класи, чи про мультфільми, чи про видачу гуманітарної допомоги. Пані Лариса Пантелюк – голова правління ГО «Всеукраїнське об’єднання «Українці Донбасу і Криму» говорить: «Я йду туди, де знаю, ЩО саме вони можуть зробити, а що не можуть безглуздо й вимагати» - це мудро, і це багато вартує!

Звісно ми говорили і про досвід мого рідного Слов’янська з співпрацею з ВПО. Як говорить директор моєї бібліотеки, пані Лариса Мамедова: «Бібліотека – це місточок між владою і громадою ». наша бібліотека є так само активною учасницею багатьох проектів, направлених на згуртування громади. Всі наші досягнення і чесноти перелічувати не буду, не дуже скромно, проте дуже сподіваюсь, що ми обов’язково запросимо і до нас ГО «Всеукраїнське об’єднання «Українці Донбасу і Криму» в рамках Програми національних обмінів, бо ці дівчата за 2,5 роки зробили для людей стільки, скільки іншим не вдається за все життя. Таких прикладів дуже потребує наше маленьке східне повоєнне містечко. Ми, активні жителі наших міст, маємо розбудити в юрбі співмешканців справжніх жителів-хазяїв власних міст, маємо розбудити в людині людину!

З повагою бібліотекар Слов’янської центральної міської бібліотеки ім. Михайла Петренка Катерина Гончар.


Автор: Катерина Гончар
Поділитися
  • Facebook

Назад до списку