Великі справи починаються з маленьких справ

Великі справи починаються з маленьких справ

24 Травня 2018,

На даний момент я, авторка цього портфоліо, маю статус внутрішньо переміщеної особи. Об’єктивні умови продемонстрували, що найголовніше питання - встановлення МИРУ- є справою кожної людини, незважаючи на рід занять та місцезнаходження. Втративши місце роботи у рідному Луганську, маючи за плечима 30-річний педагогічний стаж, я продовжувала і продовжую наразі просвітницьку діяльність в межах роботи громадської організації. Інтеграційні заходи, заняття з учнями-переселенцями, що сприяють взаєморозумінню та взаємосприйняттю – саме в цьому вбачаю свою роль як лідера. У ситуації, яка склалась в нашій країні, питання миротворення є важливим на будь-якому рівні: в державі, на робочому місці, в своїй родині. І це найбільша потреба сьогоднішнього суспільства.

Семінар з лідерства в межах проекту «Містки громадської активності» дозволив мені ще глибше зрозуміти роль лідера, надав впевненості у важливості справи, якою я займаюся. Інтуітивні дії знайшли підтвердження у теоретичних знаннях, отриманих на семінарі, а теорія успішно втілюється у подальшу практику.

Озвучені на семінарі тези щодо особистого лідерства та особистої відповідальності для мене виявилися вкрай важливими. Крім тебе самого ніхто нічого не буде робити. Іноді, стикаючись з певними проявами непорозуміння, згадую слова пані Анни, які вона навела під час семінару: «Не мій цирк, не мої мавпи», і ці спогади дозволяють спростити скрутну ситуацію і продовжувати важливу для мене справу.

Практика доводить, що великі справи починаються з маленьких справ. Саме за таким правилом я продовжую систематичні заняття з розвитку емоційного інтелекту як фактору миротворення. З’ясовуємо основні потреби людей, емоції, які породжують ці потреби, та набуваємо навичок розуміння поведінки як результат задоволених чи незадоволених потреб.

У рамках мого з колегами проекту створено фотовиставку «Те, про що важко сказати». Кожна світлина наочно демонструє проблеми, з якими стикаються певні групи людей сьогодні. Як лідер, що відчуває власну потребу в самореалізації та соціалізації, я завдяки таким зустрічам маю можливість, обговорюючи проблеми сьогоденного суспільства, налаштовувати учнів на відкритість у стосунках, бажання надати певну допомогу, розуміти вічну істину, що чужого болю не буває. І саме в цьому я вбачаю свій внесок у справу встановлення, наближення та настання найбажанішого, найжаданішого для мільйонів людей –МИРУ.

Семінар з лідерства в межах проекту «Містки громадської активності» дозволив мені ще глибше зрозуміти роль лідера, надав впевненості у важливості справи, якою я займаюся. Інтуітивні дії знайшли підтвердження у теоретичних знаннях, отриманих на семінарі, а теорія успішно втілюється у подальшу практику.
Озвучені на семінарі тези щодо особистого лідерства та особистої відповідальності для мене виявилися вкрай важливими. Крім тебе самого ніхто нічого не буде робити. Іноді, стикаючись з певними проявами непорозуміння, згадую слова пані Анни, які вона навела під час семінару: «Не мій цирк, не мої мавпи», і ці спогади дозволяють спростити скрутну ситуацію і продовжувати важливу для мене справу.
Практика доводить, що великі справи починаються з маленьких справ. Саме за таким правилом я продовжую систематичні заняття з розвитку емоційного інтелекту як фактору миротворення. З’ясовуємо основні потреби людей, емоції, які породжують ці потреби, та набуваємо навичок розуміння поведінки як результат задоволених чи незадоволених потреб.
У рамках мого з колегами проекту створено фотовиставку «Те, про що важко сказати». Кожна світлина наочно демонструє проблеми, з якими стикаються певні групи людей сьогодні. Як лідер, що відчуває власну потребу в самореалізації та соціалізації, я завдяки таким зустрічам маю можливість, обговорюючи проблеми сьогоденного суспільства, налаштовувати учнів на відкритість у стосунках, бажання надати певну допомогу, розуміти вічну істину, що чужого болю не буває. І саме в цьому я вбачаю свій внесок у справу встановлення, наближення та настання найбажанішого, найжаданішого для мільйонів людей –МИРУ.

(автор побажала залишитись анонімною)

Автор: Ірина Баран
Поділитися
  • Facebook

Назад до списку