Відкриваю нову себе (Сергєєва Вікторія Олексіївна)

Відкриваю нову себе (Сергєєва Вікторія Олексіївна)

24 Травня 2018,
Мене звати Сергєєва Вікторія Олексіївна. У листопаді 2014 року я переїхала до Дніпропетровська з міста Єнакієве Донецької області. На той час мені виповнилося 55 років. За фахом я інженер-економіст будівництва. Але в останні три роки до переїзду довелось змінити професію і я стала бухгалтером. У мене була сім’я, власний будинок, постійна улюблена робота. Я дуже люблю опікуватися рослинами, квітами. Тому на своєму городику вирощувала все необхідне. Особливою нашою з чоловіком гордістю був виноград. На невеликому шматочку землі в нас росло 23 виноградних лози різних сортів. З тих пір з особливою ніжністю та повагою відношусь до цієї чарівної рослини.
Для підтримки свого здоров’я почала займатися йогою. А потім… А потім в наш край прийшла біда. А ще потім в наш дім прийшло горе – помер мій чоловік, з яким ми прожили майже 25 років. І я залишилась одна разом зі старенькою тітонькою. А навкруги війна, ворожі люди і дуже страшно. От тоді моя люба донечка, що вже жила у місті Дніпропетровську, твердо сказала: «Мама, я забираю вас з бабусею до себе. Збирайтесь!» Вже через місяць ми переїхали у Дніпро. Як я все змогла осилити, досі не розумію: похорон, збори, сам довгий переїзд. Робила все на «автопілоті».
І ось, 12 листопада 2014 року ми почали нове життя. Почали всі втрьох. Важко було пристосуватись жити в однокімнатній квартирі трьом жінкам різного віку. Кожна з нас мала своє життя, свої звички. Довелось все міняти. Але ми впорались! Бо ми ж рідні та близькі люди. Через три місяці дочка допомогла нам з тітонькою орендувати окрему квартиру. За три роки нам довелось чотири рази переїжджати. Але тепер ми жили в мирному, вже рідному місті. Нас оточували чуйні, чутливі люди. Це було дуже важливим.
Зі зміною умов життя змінились і життєві цінності, пріоритети, ставлення до людей і до себе. Дуже допомагали різні фонди та громадські організації адаптуватися до нових умов життя. За три роки в Дніпрі я стільки всього нового та цікавого відкрила для себе та про себе. Я відвідала безліч тренінгів та майстер-класів, подивилась велику кількість театральних вистав, концертів та виставок.
Від міжнародного фонду по міграції населення «МОМ» отримала грант на навчання та закінчила комп’ютерні курси, поширені бухгалтерські курси. Потім в рамках проекту «Внутрішньо переміщені особи та приймаючі громади: розбудова толерантності через діалог», який впроваджувався Жіночим інформаційно-координаційним фондом та Українським жіночим фондом, створила свій проект «Нова Україна» та отримала грант в розмірі 8 тис. грн. на його проведення від міжнародного фонду імені Чарльза Стюарта Мотта.
Мій проект був спрямований на спільну творчість дітей та батьків, а також переселенців та місцевих жителів. З січня по травень 2016 року разом з ініціативною групою провела чотири заходи цього проекту: майстер-клас «Казкових справ майстер» (розфарбовували дерев’яні об’ємні фігурки та складали про них казкові історії); МК «Весняний настрій» (навчалися робити букети із цукерок); МК «Знайомство з минулим» (вивчали народні традиційні обряди, якими наші предки закликали весну, співали Веснянки та Гаївки, водили хороводи, грали в народні слов’янські ігри); МК «Моя квітуча країна» (учні 1-2 класів під керівництвом фахового флориста навчалися створювати композиції з мініатюрних кімнатних рослин. Дітки самі пересаджували рослини з горщиків у спеціальні кашпо, навчалися догляду за рослинами. Потім кожен забрав свою композицію додому. Адже кожна прикрашена квітами домівка – це маленька частинка нашої квітучої країни).  
Після участі у цьому проекті і була створена ГО «Два Береги». Проводимо різні заходи серед студентської молоді. Навчаємо молодь грамотно користуватись своїми правами та обов’язками. Проводимо заходи проти гендерного насильства.
Доля звела мене у Дніпрі з дуже цікавими та талановитими людьми. І ось я вже три роки з великим задоволенням займаюсь в клубі історичного танцю «Відлуння». Ми вивчаємо та танцюємо танці XVI-XVIII століть. А які яскраві бали в нас проходять!
Ще відкрила для себе народні танці та хороводи. В Дніпрі є хороводна група «Ойра». Люди від 30 і до … років збираються разом, вивчають старовинні слов’янські хороводи, танці, ігри. На вечірках всі із задоволенням танцюють та співають. Багато хто приводить своїх дітей або онуків. Малеча бере активну участь у програмі вечірок. Ці заняття дають мені натхнення, я навчаюсь отримувати від народних хороводів чудодійну енергію, вбираю в себе тепло і світ народної мудрості.
Я також продовжую дбати про своє здоров’я. Мені пощастило зустріти однодумців в групі гімнастики з елементами хореографії під назвою «Яблоко». Тут я теж займаюсь майже три роки.
А ще були тримісячні курси з копірайтингу, двомісячний тренінг з тілесної терапії «Лакомство для души». Я із великим задоволенням для себе відкриваю нову себе. І цей процес пізнання та прийняття своєї самоцінності мені дуже подобається.

Участь у семінарі з лідерства для ВПО за проектом «Містки громадської активності» дуже допомогла мені ще більше повірити в себе, в свої сили та можливості.
Яскраві приклади учасників семінару з різних куточків нашої країни, цікаві та корисні лекції тренерів надихнули мене. Я вкотре переконалась в тому, що наше життя залежить від наших зусиль та цілей, які ми для себе ставимо. Всі учасники семінару – це дуже сильні та цілеспрямовані люди. Вони не здались, не злякались, а навпаки, ще і допомагають багатьом людям адаптуватися до нових умов життя. Після цієї страшної трагедії, розпочавши життя майже заново, вони побачили для себе нові можливості, вони скористалися цими можливостями. І це дуже надихає!
Дякую всім організаторам та учасникам семінару за неповторну творчу атмосферу та шалену енергетику. Це дуже важливо – бачити і знати, що ти не один на один зі своєю бідою. Що поряд знаходяться сильні та небайдужі люди, і ти один із них.

Автор: Ірина Баран
Поділитися
  • Facebook

Назад до списку