"Людина живе доки її пам'ятають!"

"Людина живе доки її пам'ятають!"

,
На сході України триває війна. Майже щодня сумний мартиролог героїв поповнюється на одне, два, три прізвища. Це за офіційними зведеннями. Насправді, як стверджують самі бійці, треба рахувати вдвічі більше. Про масові солдатські жертви говорити не доводиться - сучасні війни не такі кровожерні, як попередні, - тому немає в Україні нових військових кладовищ. Є алеї Пам'яті героїв, алеї Слави. Найкращий меморіал тимчасово невідомим героям АТО на сьогодні споруджено у Запоріжжі. Центральна й західна Україна з шаною ставляться до своїх полеглих героїв. На жаль, цього не скажеш про прифронтові території.

DSC_4323.JPGПро стан поховань героїв АТО, передусім про стан поховань тимчасово невідомих захисників України на територіях, наближених до зони бойових дій доповів коломиянам колишній боєць добровольчого батальйону "Айдар", а на цей час координатор Всеукраїнського громадського руху "Людина живе доки її пам'ятають" Микола Павлюченко, уродженець Січеславщини. Учасникам зустрічі було наданно фото- і відеоматеріали, зібрані з офіційних місць поховань.

У Запоріжжі стан поховань бійців АТО тримає під контролем обласна влада. А ось місцеві мешканці місцем поховання цікавляться менше. Таксисти і водії маршруток про його розташування не знають узагалі. Цього не скажеш про Дніпро. Місцеві підприємці тут не покладаючись на владу спорудили меморіал самі.
"У райцентрі Старобільська Луганської області, підконтрольному Україні, до могил тимчасово невідомих загиблих військовослужбовців місцева влада і більшість населення ставиться абсолютно байдуже",- запевняє Микола Павлюченко. Стосовно побудови військового меморіалу волонтери роками офіційно неодноразово зверталися до місцевої та районної адміністрації, однак результат нульовий. Робоча група по побудові меморіалу за три роки так і не затверджена, запропоновані ескізні проекти владою не розглянуті, дії ініціативних груп у місті не скоординовані, громадська рада при райдержадміністрації до цього питання також залишається байдужою.

DSC_4365.JPG

Опікуються останками невідомих загиблих буквально дві-три родини із місцевих патріотів, на упорядкування могил збирається незначна кількість населення, на щорічні заходи по вшануванню пам’яті загиблих місцева влада демонстративно не з’являється, патріотичне виховання молоді не ведеться, військові почесті згідно з вимогами гарнізонної та вартової служб ЗСУ під час перепоховання не проводяться.

"До міста приїжджають родичі загиблих бійців, чиї тіла ідентифікували за допомогою ДНК, проте забрати й перепоховати останки - дуже клопітка справа, а для Старобільська ще й витратна. За перепоховання комунальне підприємство намагається здирати з родин загиблих понад 800 грн. Щоб уникати сорому перед убитими горем людьми місцеві патріоти знов таки поміж друзів та однодумців збирають цю суму. Я сам офіційно звертався з протестом проти подібного здирництва, на що мені відповіли, що розцінки і правила для всіх однакові", - розповідає Микола Павлюченко.

"Так само складно схилити тамтешню владу і місцеве населення звести на місці військового поховання православну капличку. Три роки лише чуємо всілякі виправдовування. На превеликий жаль, у єдиному храмі УПЦ КП, що розташований у центрі Старобільська, було вчинено підпал, храм майже два роки не працює. Миряни змушені ходити на службу і за потребами до церков Московського патріархату де й досі чути заклики проти Київського патріархату, центральної влади та ЗСУ, відспівувати наших загиблих вони теж не беруться".

DSC_3892.JPG

 Колишній доброволець просить допомоги коломиян у спорудженні екуменічної (міжконфесійної) каплички в Старобільську - з метою перетворення санітарного кладовища на місце духовного поклоніння.
Присутні дали згоду на всебічну підтримку цієї ініціативи.
Священик Михайло Дзюба, депутат міськради Геннадій Романюк, підприємець Михайло Бережницький пообіцяли, що найближчим часом відвідають військовий цвинтар у Старобільську та організують допомогу.

Зустріч відбулась 08 червня о 12-00 в Мистецькому центрі “Світовид”, міста Коломия за сприяння Програми національних обмінів ЦКМ міста Львова та ГО «Військові капелани» міста Коломия.

Микола Павлюченко

Автор: Ірина Баран
Поділитися
  • Facebook

Назад до списку