Любов до свого міста, пробуджена театром (Київ - Кам’янець-Подільський)

Любов до свого міста, пробуджена театром (Київ - Кам’янець-Подільський)

13 Травня 2017,

В Кам՚янці-Подільському відбувся плейбек-театр як засіб посилення громади та її творчого розвитку

«Коли живеш в місті, перестаєш помічати, що в ньому є прекрасне» - сказала одна з місцевих жительок Кам’янця-Подільського, учасниця проекту «Посилення громади Dта її творчого потенціалу через формування професійного плейбек-театру».

Як сформувати сильну громаду? Наша театральна команда з Києва (Вайнілович Наталія, Тамара Наук, Винниченко Аня) 05-07 травня 2017 відвідала метою дослідити цю тему у Кам’янець-Подільський. Захід відвідало 46 учасників (з них 37 жінок і 9 чоловіків) віком від 7 до 80 років.

Запит приймаючої сторони (громадська організація «Об’єднання переселенців України в м. Кам’янець-Подільський») був на створення плейбек-театру як інструменту, який згуртує людей (особливо місцевих та внутрішньо переміщених осіб зі Сходу України та Криму), який може стати місцевим осередком культури та місцем, де люди могли б підтримувати один одного.

Програма складалася з трьох частин: в перший день ми розповіли з колегами про плейбек-театр як метод, про те, як він може впливати на людину та суспільство. Приводили багато прикладів з власної практики, показували відео з Міжнародного інклюзивного театрального Фестивалю «АРТ-Плейбек. Разом». І разом з колегами з Кривого Рогу (плейбек-театр «Эхо») продемонстрували невеликий плейбек-перформанс.

Після цього почалася друга частина - практичні заняття. Використовуючи спеціальні тренажі, ми досліджували ставлення учасників до міста – того, де вони народилися, та того, де вони живуть зараз. Ми відчували темп міста (у Кам’янця швидкість з п’яти - від 0,5 до 2), шукали, чи співпадають темпо-ритм людини з тим містом, де вона мешкає, адже це так важливо, або відчувати там себе як вдома, аби бути з містом «на одній хвилі». Багато вправ було на тілесну взаємодію, і саме так ми досліджували стосунки між людиною та людиною, людиною та соціальною групою, стереотипи та упередження. І, звісно, вчилися плейбек-театру.

На третій день – у неділю – третя частина - відбувся плейбек-перформанс. «Я в місті і місто в мені» - таку назву обрали учасники групи. Можливо тому, що тема стосунків з містом – це основа того, чи буде громада об’єднуватися і розвивати його культуру, оберігати природу, історію, робити його привабливим для туристів. А головне – цінувати своє місто, пишатися ним. На заході були присутні як місцеві, так і ВПО (взагалі близько 15 гостей).

На сцені виступило 12 акторів. Глядачі розповідали про Кам’янець, його історичні місця, загадували своє дитинство та молодість і те, що повертатися до рідного місця завжди хочеться. Кам’янець вимальовувався як місто, яке любить людей, приймає їх, ставить до них з повагою. Найстарша наша глядачка розказала майже сторічну історію, починаючи ще від зустрічі своїх батьків, про те, як батько любив маму і збудував для неї будинок, і як потім - через багато років – вже самій розповідачці довелося залишати цей дім, переїжджаючи до маленької квартири, наче до клітки. Ця історія і гра акторів сколихнула глядачів, були сльози. А коли ми вже обговорювали перформанс з усіма, виявилось, що саме після цієї історії інша учасниця відчула, що насправді вона дуже любить своє рідне місце в Донецькій області (яке зараз знаходиться на непідконтрольній Україні території), хоча раніше не могла цього відчути.

Ми запитали глядачів, як вони бачать своє місто в майбутньому, що кожний і кожна з них може зробити для цього. Власна відповідальність і турбота про свій дім – ось початок процвітання міста. А ще – відкритість та прийняття інших людей, навіть якщо вони відрізняються від звичного.

Під час обговорення перформансу звучали такі коментарі:

·       «Мой город принимает всех под опеку, он любит гостей, и я этим горжусь»

·       «Все в городе Камянце и есть сам Камянец»

·       «Душа города это люди, которые наполняют город энергией»

·       «Сподіваюсь, що в Кам’янці ці зерна плейбек-театру зростуть і ми будемо її направляти в потрібне русло»

·       «Коли живеш в місті, перестаєш помічати, що в ньому є прекрасне. Відчула гордість за своє місто»

·       «Ощущение, что входишь в самое сокровенное в человеке, что рождается связь между людьми, находится похожее. Это часто не видно, но в такие моменты все ощущаются одним организмом»

·       «Этот театр может менять людей»

·       «Я поняла, что плейбек-театр – это не так просто, что нужно еще много изучать»

·       «Ушло напряжение, и хотя есть усталость, стало спокойнее, чувство выполненного долга»

·       «Уютная атмосфера, где люди с открытыми сердцами и можно говорить о том, что на душе. Такой театр – это то место, где люди могли бы говорить о своей боли и делиться пусть маленькими, но историями»

Очевидно, що плейбек-театр спрацював і люди почали задумуватися над життям, над власною відповідальністю за місто, яка починається з усвідомлення цінності власного міста для людини..

Результати подібних заходів важно виміряти швидко і конкретно, адже мова йде про почуття, переосмислення. Але дещо відбулося одразу:

1. Сформовано групу бажаючих з місцевих жилетів та переселенців, яка має намір займатися плейбек-театром, мати постійні репетиції, продовжуючи навчатися цьому методу2. Для спілкування та залучення учасників, глядачів створено групу на Фейсбуці «Плейбек театр в Каменце Подольском, де вже є чимало фото та відео з нашої роботи.

https://www.facebook.com/groups/118860832015703/?fref=ts

3. Ми отримали кілька запитів на продовження навчання у Кам’янці, а також про можливість створення плейбек-театру у місті Козятин Київської області

Але, на наш погляд, найважливішими результатами є ті трансформації, які почали відбуватися у серцях та думках людей – учасників робочої групи та глядачів перформансу. Зміни, які пов’язані з цінністю свого міста, з усвідомленням того, що попре те, що рідне місто може здаватися чужим і є на нього певні образи, все одно в серці живе любов до нього. Відновилося почуття гордості за власне місто. Багато учасників відчули контакт зі свої тілом, що воно живе і може виражати емоції. І це часто важливіше, ніж вміти використовувати лише слова. Було помічено, що слова забирають глибину у змісті того, що хочеться передати.

Кам’янчани мають намір продовжувати навчання з плейбек-театру, бо це буде не просто театром – а прикладом, як людина опікується не лише власною долею, а і тим, що її оточує. Адже сильна громада починається з кожного з нас!

****

Захід проводився в рамках Міжнародного інклюзивного театрального Фестивалю «АРТ-Плейбек. Разом»

Проект реалізується в рамках Програми національних обмінів, за фінансування Європейського Союзу та Національного фонду підтримки демократії (США).



Автор: Наталія
Поділитися
  • Facebook

Назад до списку