Медіатор, або Туди і Звідти

Медіатор, або Туди і Звідти

6 Вересня 2017, Харків-Львів-Харків

Про проект

Історій подорожей — безліч. Моя, як мені видається, найбільше схожа на подорож гобіта (і Перстень нікому не віддам!). Мій проект — спроба перевірити власну гіпотезу у ставленні медійників до культурних тем. А гіпотеза така: важливість їх для суспільства сильно недооцінена.


Спілкування з колегою*

Обґрунтування: «Культура займає мало уваги інформаційних ЗМІ, бо стереотипно не вважається серйозною темою. Європейські практики у сфері креативної економіки демонструють успіх і прибутковість на загальнонаціональному та регіональному рівнях. На мій погляд, настав час активно впроваджувати закордонний досвід. Але перед тим потрібно здійснити моніторинг ситуації в Україні, чим я і планую займатися, а також залучати колег з різних регіонів. Можливо, завдяки медіаканалам вдасться не лише змінити ставлення до культури, а й сприяти впровадженню адекватних практик».


Вхід на фестиваль «Захід»*


«Реклама» поблизу входу на фестиваль «Захід»*


Майданчик соціальних ініціатив на фестивалі «Захід»* 


Справа в тому, що так ставляться не лише журналісти. Ми жаліємося на відсутність «цікавих» подій або на «неякісний» культурний продукт, а що потрібно виховувати у собі слухача та глядача — не думаємо. Так, це непрості справи, які вимагають додаткової самоосвіти, в школі не викладають (переважно). Бездумне споживання та продукування «івентів» і «паті» заважає суспільству розвиватися. Втім, звісно ж, споживачі мають право на те дозвілля, якого хочуть. Все, що можуть зробити просвітники — поширювати свої знання (хоча б про те, що дозвілля може бути різним) всіма доступними способами, поступово впливаючи на суспільну думку.  




Одна з локацій LvivMozArt — трамвайне депо*


Спойлер: моя теорія отримала підтвердження. Але то добре — точно є з чим працювати. Можна починати. Потрібно вивчити інші регіони!



Підготовка та реалізація

Моя думка базується на тривалому досвіді роботи у регіональних ЗМІ та організації масових заходів. Заради справедливості зазначу, що в багажі ще й культурологічна освіта, яка привчила сприймати оточуюче феноменологічно, але обов'язково в контексті. До активного дослідження підштовхнуло знайомство з програмою ЄС «Культура і креативність».



Вхід до Стийського парку*


Як з'ясували дослідники, культура і мистецтво:

  • роблять суттєвий внесок у добробут як окремих людей, так і суспільства в цілому;

  • сприяють єднанню громад;

  • стимулюють участь громадян у суспільному житті;

  • є складовою щастя;

  • покращують здоров’я;

  • вибудовують довіру та діалог;

  • визначають цінності;

  • забезпечують безперервність передачі знань від покоління до покоління;

  • поширюють ідею культурного розмаїття та толерантності.


Вхід до Парку культури та відпочинку імені Б. Хмельницького*


Алея Парку культури та відпочинку імені Б. Хмельницького*


Інклюзивний майданчик у Парку культури та відпочинку імені Б. Хмельницького*


У Парку культури та відпочинку імені Б. Хмельницького*


Додаткові терміни. Цьогоріч вже вдруге у тому ж Львові відбувався «Форум культурних індустрій». Його завдання — представити найкращі українські практики у сфері креативних індустрій, визначити нові можливості для неурядових інституцій та місцевого самоврядування від європейського вектору України; обговорити межі взаємодії бізнесу та культури, надати майданчик для обміну думками та досвідом. Власне, поняття «культурні індустрії» розширює і звужує поняття «культури», додаючи до нього дію на результат. Часто воно асоціюється із туризмом та сферою розваг, втім, не обмежується ними. Театр, кіно, музеї та бібліотеки залишаються ті самі, тобто «культурою», але не «індустрією». Але «креативні індустрії» разом з «креативною економікою» мають бути десь неподалік, принаймні так навчають європейці.


До речі, слово «медіатор» — з латинської «посередник» — має безліч значень. Але мені найбільш імпонує «той, хто здійснює комунікацію». Це така моя мрія — стати медіатором між культурними діячами, журналістами та, можливо, владою.


Спілкування з діячами культури*


Щоб здійснити проект, довелося добряче попрацювати. Труднощі виникли, як не дивно, з пошуком редакції. Але, на щастя, Україна повна небайдужих людей! І досвід реалізації цього проекту затвердив мене у цій думці. Журналісти різних видань і фрілансери погодилися зустрітися зі мною у всій вільний час. Щиро дякую їм за це! Особливо ж — Катерині Сліпченко та Марії Шиманській.


Не маючи звички довіряти словам, я приділила увагу відвіданню культурних об’єктів і заходів, а також спілкуванню з організаторами. Вдалося охопити: Парк культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького, Стрийський парк, Західфест (передусім, майданчику соціальних ініціатив), Міжнародний фестиваль класичної музики LvivMozArt, на знімальному майданчику «Шляхетних волоцюг», Український католицький університет. Завітала і до міського Управління культури. Все це за п’ять днів.


Вхід до ратуші*


Вид на двері міського управління культури з афішею фестивалю Параджанова*


Спостереження

Жодного секрету немає в тому, що наразі медіаканали — то не лише ЗМІ. Серед найпопулярніших — соціальні мережі та вулична реклама. Цілеспрямоване поширення інформації цими каналами, питомо, коштує грошей. Маркетологам, правда, відомі підходи «win-win», але то спеціаліст має бути.



Реклама масових заходів на вулицях Львова*

Вуличну рекламу (і офіційні банери, і неофіційні графіті, і стріт-арт) у місті можна читати як книгу про місто, ставлення місцевої влади до містян, рекламодавців та, зрештою, про стосунки між мешканцями. Що я побачила у Львові — добре передають фото. Може, звісно, я була не дуже уважна (бо цілеспрямовано уявляла себе «пересічним громадянином»), але я й як журналіст можу сказати, що масована атака вірогідніше приверне мою професійну увагу. (Щоправда, якщо переконаюся, що шкурка не варта вичинки, то втрачу цікавість.)


Одне з місць зустрічі з колегами*

Витяг з інформації на Фейсбук-сторінці ІА медіахолдингу ZIK: «Ми ставимо перед собою чітке завдання, що полягає у зборі, аналізуванні та поширенні усієї інформації, яка не суперечить чинному законодавству України. Отримана від органів влади і політичних партій, громадських організацій та силових структур, освітніх і культурних установ, а також з інших джерел надходження, інформація формуватиме інформаційне поле Львова та області, Західної України, дасть Вам можливість оперативно реагувати на зміни в політичній, економічній, соціальній, культурній, духовній та інших сферах нашого життя». Хоча тут і заявлена «культурна сфера», але відповідного розділу на сайті нема. Втім, редакційна політика — як я зрозуміла зі слів співробітників — передбачає висвітлення Львова як культурного осередку європейського масштабу, тому до 15-хвилинних випусків новин обов’язково входить сюжет про мистецькі заходи. Тим паче, у місті їх проходить чимало. Через це глядач достатньо «розбещений» і журналістам доводиться уважно проводити селекцію «гідних» тем.  



Спілкування з колегами*

Інший телеканал — НТА — має на сайті розділ «Культура». Цікавий — як на мене — формат ефірів: сюжети чергуються із спілкуванням із гостями у студії. Культурні теми іноді підіймаються і у сюжетах, і у бесідах.


Спілкування з колегою*

Ще один ресурс — Zaxid.net — має найживіший розділ культури (і приємного редактора). Але то Інтернет-видання, не телебачення (хоча вкладка «Zaxid.net.tv» тут також присутня). Хай там що, але було приємно чути від колеги-медійника, що останні два роки зростає не лише кількість культурних проектів у місті, а й їх якість.


Перспективи

Завдяки «двочасному» підходу за короткий термін мої думки тричі мінялися діаметрально! Щоб довго не пояснювати, дам тезово: «Культурні активісти — найкращі, у гонитві за сенсацією або користю журналісти недооцінюють їх значення та роботу», «Журналістика — четверта влада, що намагається однаково приділяти увагу усім суспільно важливим темам», «Львів — найкраще місто України, лише тут можливе моє майбутнє». Додам, що Харків швидко привів мене до тями купою невідкладної роботи. Ледве час знайшла, щоб звітувати.


Річний план фестивалів на одному зі стендів у ратуші*

Наголошую, що зроблений матеріал жодним чином не натякає на вади українських ЗМІ чи критику дій медійників. Вони відповідають часу. Власне, європейські експерти погоджуються, що й у більшості країн ЕС культурним і креативним індустріям приділяється замало уваги. Водночас, статистика втішна: культурні та креативні індустрії – це 4,5% світового внутрішнього валового продукту (з прогнозованим приростом у 10% щороку), надають робочі місця 8,3 мільйонам громадян (з приблизно 500 мільйонів) Європейського Союзу і забезпечують сукупний прибуток у 558 мільярдів євро (для порівняння, річний бюджет України — 19,8 мільярдів євро).



Стріт-арт у Львові

Хоча в Україні довго ще, напевне, вважатимуть розваги єдиним способом дозвілля та вимагатимуть від кожного заходу «кіношної» видовищності, але в мене з’явилася надія. І у словах журналістів, і у словах активістів промайнуло, що останнім часом є й тенденція до переоцінки культурних подій. То й є мій Перстень, який я в жодному разі не віддам!

*Вибачте за якість фото — іноді техніка нас підводить, але дуже хотілось поділитися враженнями.




Автор: Anel Sudakevich
Поділитися
  • Facebook

Назад до списку