Львівський письменник Василь Габор про свій візит у Миколаїв

Львівський письменник Василь Габор про свій візит у Миколаїв

14 Березня 2017, Львів-Миколаїв
Програма моїх зустрічей у м. Миколаїв 10 березня 2017 року була надзвичайно насиченою. Упродовж дня я мав чотири півторагодинні зустрічі зі студентами і викладачами Інституті філології Чорноморського національного університету імені Петра Могили і читачами Центральній бібліотеці імені Марка Кропивницького та два інтерв’ю.
Перша зустріч відбулася в Інституті філології Чорноморського національного університету імені Петра Могили о 10:30 з студентами-перекладачами та викладачами вишу в Малій читальній залі під назвою «Перекладні проекти «Приватної колекції». Основну увагу я зосередив на перекладах українських тлумачів, як старшої, так і нової ґенерацій, а саме Миколи Лукаша, Василя Мисика, Андрія Содомори, Юрія Лісняка, Ілька Корунця, Ростислава Доцента, Геннадія Туркова, Івана Дзюба, Марії Габлевич, Наталі Іваничук, Алли Титаренко, Віктора Дмитрика, Ігоря Андрущенка та ін. Щоб продемонструвати, як важливо знати для перекладача не лише іноземні мови, а й рідну, я попросив студентів прочитати переклад одного й того ж вірша Роберта Бернса в інтерпретаціях Миколи Лукаша та Василя Мисика. А для цікавості розповідав про різні випадки з життя перекладачів у їхній роботі.
Наступна зустріч відбулася зі студентами і викладачами філологічного факультету о 12:30 на тему «Львів як текст: від модернізму до постмодернізму (від «Молодої Музи» до сучасних авторів)». Для мене було важливо показати, на якому ґрунті виник «Львів як текст» у 30—40-х рр. ХХ ст. і що йому передувало. Зародження модернізму на західноукраїнських землях, пов’язане з літературним угрупованням «Молода Муза», і стало тим важливим чинником, що молоді літератори-молодомузівці зуміли на початку ХХ ст. змінити літературний дискурс, відстояли свої право творити «мистецтво для мистецтва», а найголовніше — ввести в літературу не лише нові теми, а й новий урбаністичний стиль письма. Саме це й дозволило молодим письменникам 30—40-х рр. ХХ ст. продовжити творити нову урбаністичну прозу, у якій домінувала стихія міста і львівської вулиці, а «Львів як текст» став центральним у їхній творчості.
Як не дивно, і зародження модернізму, і розвиток урбаністичної прози відбувалися зазвичай у львівських кав’ярнях, тож у виступі я розповідав про особливості тогочасних каварень.
Помітну увагу я зосередив і на особливостях постмодернізму в творчості львівських письменників 70—80-х рр. ХХ ст. А щоб студенти краще відчули ці зміни, просив їх прочитати різні уривки з творів Віктора Неборака, Олега Лишега та ін.
Третя зустріч відбулася з миколаївським науковцями о 14:00 в одній з аудиторій вишу. Тут більше уваги я зосередив на літературознавчих проектах «Приватної колекції» та провів її презентацію. Опісля відбулася жвава дискусія з приводу перекладних та літературознавчих проектів, а особливо про те, яким актуальним для нашого часу є гасло «мистецтво для мистецтва», коли виходить так багато художньої літератури низької якості.
Четверта зустріч відбулася в Центральній бібліотеці імені Марка Кропивницького о 16:00 під назвою «Літературний Львів». Модерував її працівник бібліотеки, молодий науковець Дмитро Семчишин. Ми розмовляли про літературні міфи Львова та львівських письменників.
Цього ж дня зі мною записали два інтерв’ю — на телебаченні Чорноморського національного університету імені Петра Могили та міському.
Мої поїздки і виступи з лекцією «Львів як текст: від модернізму до постмодернізму (від «Молодої Музи» до сучасних авторів)» у вишах Кропивницького, Харкова, Дніпра і Миколаєва зайвий раз переконали мене, як важливо західноукраїнським письменникам зустрічатися зі студентами і викладачами Східної, Центральної і Південної України, відчути їхні літературні зацікавлення та настрої. У процесі дискусій та обговорень і сам дійшов до нових висновків, а саме, про важливість повернення сучасних українських письменників до молодомузівського гасла «мистецтво для мистецтва» тощо.
Я вдячний Програмі національних обмінів за підтримку моїх поїздок, про що постійно говорив під час зустрічей. Шкода тільки, що на цьому мій проект завершився.
Василь Габор

Автор: Ірина Баран
Поділитися
  • Facebook

Назад до списку