ХЕРСОНСЬКИЙ ВІРУС В УЖГОРОДІ

ХЕРСОНСЬКИЙ ВІРУС В УЖГОРОДІ

28 Квітня 2017, Ужгород

23–25 квітня група Urban Re-Public (Сергій Дяченко, Юлія Манукян) з
Херсона через Одесу і Львів разом з циклоном зі снігом і дощами
дісталася Ужгорода. Триденний марафон зустрічей, знайомств та
презентацій дозволили приймаючій стороні в особі Павла Ряски
відзначити, що це була культурна подія року.

В Ужгороді вирішувалося кілька завдань – група «Урбан Ре-Паблік» приїхала представити свої проекти, познайомитись з ужгородським художніми спільнотами і домовитися про обміни. Отже, перше місце, яке вже визначене для приїзду херсонських художників – резиденція «Вибачте, вільних номерів немає» Павла Ряски. Протягом місяця художнику надається можливість жити в бюджетному номері готелю «Закарпаття», просякнутої наскрізь радянським духом (ми перевірили і переконалися), отримувати 100 грн на харчування на день (в Ужгороді вистачає, ми теж перевірили), зануритися в дух Закарпаття і наприкінці презентувати свою роботу. В умовах резиденції – подарувати свою живописну роботу для «вічності».

Під наш приїзд була організована презентація Лео (Олексій) Троценко, який зараз живе на резиденції. Він – один з кураторів проекту «Альтернативна археологія: Луганськ» і нині готує наступний – «Альтернативна археологія: Ужгород».  Презентував Олексій два минулих проекти «Все-Ленін» і «Cool inch Museum» – спроба зміряти місто Харків кулиничами (кіоски «Кулиничі» з продажу продукції Кулиничівського хлібозаводу). І декомунізація і дослідження (вимір) міста – теми надзвичайно близькі нашім. Оскільки ми також займається урбаністичними дрейфами, то напросилися до участі у конкурсі фото-проектів ля книги Альтернативна археологія, адже вже набрали купу матеріалу по Ужгороду. Ну так, і сакура цвіла в ці дні ...

Презентація херсонців була організована в музеї-майстерні Петра Бедзіра. Двоповерхові художні майстерні в центрі міста з великим подвір’ям – мрія багатьох обласних центрів. Це місце легендарно-сакральне, як і особистість Бедзіра. Художник і його учень Павло Ковач на другому поверсі влаштував грандіозний арт-простір для музею Бедзіра та своєї майстерні. Тут же ж, у галереї «Коридор» (звичайний коридор на другому поверсі будівлі) ми влаштували виставку проект «Археологія майбутнього: Генічеськ» Сергія Полякова (Одеса), створений в рамках проекту «Міст в майбутнє» (акція з порятунку Генічеського мосту).

Культурна діяльність минулого року нашої організації зібрана у збірці «Музеї Херсонська область: енциклопедія освітніх можливостей». Цю книжку ми також презентували.

Далі В'ячеслав Машницький представив ретроспективу діяльності «Музею сучасного мистецтва Херсон».

Презентацію несподівано для нас відвідав відомий український художник і теоретик Тіберій Сільваші. Для нього культурне життя провінційного південного міста з дивною назвою стала відкриттям. Є підозра, що його знайомство з Херсоном презентацією не скінчиться.

На зустрічі було багато молоді. Співтовариства художників, стрірайтери, рейдери, графітчики, дизайнери виявилися сильним навіть в масштабах України.

Історія арт-порятунок генічеського мосту вразила присутніх найбільше. Це і зрозуміло – тема актуальна. Культурні пам'ятки України знищуються стрімко і витончено. Ужгородці показали нам ротонду XII століття, від вигляду якої мурашки пішли, а від того, що церковники вирішили зафарбувати фрески школи Джотто XIV ст., що дивом збереглися – мабуть, ще більше. Як не згадати слова одного з новітніх херсонських архієпископів, якому повідомили про несподівано відкриті забілені у радянські часи фрески XVIII століття майстрів Києво-Печерській лаври в одному зі старих херсонських храмів: «Збивайте – ми краще напишемо».

В'ячеслав Машницький, виявився цілком гідним свого херсонського культурного попередника – Давида Бурлюка, який 105 років тому надав «ляпас громадському смаку». Сценарій епатажного знайомства приніс результат – В’ячеслава полюбили і тепер хочуть дізнатися, чи всі в Херсоні знаходяться в представленому контексті, оскільки в наукових колах вкорінюється думка, що генії не народжуються в пустелі.

Проект реалізується в рамках Програми національних обмінів, за фінансування Європейського Союзу та Національного фонду підтримки демократії (США)


Автор: Сергій Дяченко
Поділитися
  • Facebook

Назад до списку